|
Народився 25 лютого 1900 р. у селі Жовте П’ятихатського району на
Дніпропетровщині. (За старим стилем: 10 березня 1900р. у селі Жовте
Верхньодніпровського повіту, Катеринославської губернії).
Інтерес до рослин та експериментів з ними проявився вже в юнацькі
роки. Саме через це в 1923 р. влаштувався на роботу помічником
агронома райземвідділу Петровського району, що на Криворіжжі, а
згодом – рік 1927 – поступив до Одеського сільськогосподарського
інституту. Серед його вчителів були професори О.А.Кіпен,
Ю.М.Киркопуло, Г.Я.Точидловський, Г.А.Боровиків, академік
А.О.Сапегін, які прищепили йому любов до таких інтенсивних галузей
сільського господарства як виноградарство, овочівництво й особливо
плодівництво. Студентом приятелював з майбутнім відомим українським
поетом Савою Голованівським.
Після закінчення інституту в 1931 р. був направлений до Дагестану,
де працював агрономом МТС у Кізлярі та Наркомзему в Махачкалі.
У 1934 р. повернувся на батьківщину і влаштувався
агрономом-плодівником у Дніпропетровському обласному управлінні
сільського господарства. Проте тяга до наукових досліджень з
плодівництва спричинила перехід у 1936 р. на роботу до
Мелітопольської дослідної станції садівництва, де працював старшим
науковим працівником впродовж 17-ти років. Саме тут було виконано
основний обсяг робіт з розкопок кореневих систем плодових дерев,
вивчення взаємодії підщепи з привоєм, культури карликових плодових
дерев тощо, підготовлено кандидатську дисертацію на тему "Ріст і
урожайність сортів черешні в залежності від виду та різновиду
підщепи", яку було захищено 1950 р. в Одеському
сільськогосподарському інституті.
Період 1953-1969 рр. пов’язаний з роботою на посаді доцента в
Полтавському сільськогосподарському інституті, де він вважається
одним з фундаторів кафедри рослинництва. Серед його вихованців такі
постаті як О.О.Захарченко, В.В.Моргуль, В.М.Васюта, З.П.Уманська,
А.К.Ейсмонт. Поряд з педагогічною діяльністю активно продовжував
наукові дослідження, вивів новий сорт айви "Айва полтавська". У цей
період окрім значної кількості публікацій з окремих результатів
досліджень було підготовлено до друку і видано дві монографії –
"Культура карликовых плодовых деревьев на юге европейской части
СССР" (Москва, 1956) та "Плодоводство на карликовых подвоях" (Київ,
1963). Ця друга монографія стала вислідом докторської дисертації, що
її було успішно захищено в Тимірязівській сільськогосподарській
академії (Москва), проте з деяких причин таке рішення не було
затверджене Вищою атестаційною комісією СРСР.
Вийшовши на пенсію в 1969 р. не припинив наукової роботи —
підготував до друку капітальну монографію "Корневая система подвоев
плодовых деревьев"( Київ, 1980), де була підсумована майже
сорокарічна копітка робота з розкопування та дослідження кореневих
систем плодових дерев. Нажаль, авторові не пощастило побачити свого
останнього творіння у надрукованому вигляді, оскільки монографія
вийшла в світ вже після його смерті.
Бібліографічний покажчик
Робітничий індивідуальний плодовий
сад
Плодоводство на карликовых
подвоях
Корневая система подвоев
плодовых деревьев |
